Лирические стихи

sveta



Знову засинаю у обіймах ночі,
Тепла ковдра ніжить замість рук твоїх,
Сутінки цілують лагідно досхочу
Губ моїх червоних спраглий оксамит.
Думаю про тебе, мариться усюди
Посмішка убивча; серце обпіка.
Як тебе люблю я, так ніхто не любить,
Бо ніхто не вміє так любить, як я.

Знаю, промінь світла, що бринить крізь штору –
Відгомін блискучий від твого вікна.
На стіні малює він зелене море,
І щасливу пару, схожу так на нас.
Думаю про тебе; це ж не заборона
Уявляти просто, що десь поряд ти,
А моя кімната – одинокий острів,
І вогонь розлуки вже давно зітлів.

Знову просинаюсь, вкотре вже розп’ята
Власними казками й кинута в багно.
Я сама в обридлій без тебе кімнаті,
І підступно сліпить згаснувший вогонь.
Думаю про тебе, світло мерехтливе,
Посмішку убивчу, море,…, чи моря?
Як тебе люблю я, так ніхто не любить,
Бо ніхто не вміє так любить, як я.

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

sveta


Скажи, це добре, що без тебе,
Без відома твого люблю
Тебе лише. Та ні ж бо Вас.
Пробач, пробачте… слабкість цю
Мені, мені, та я й забула,
Що почуття оце – минуле.
Я запізнилась на життя,
Це не для мене почуття.
...

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

sveta


Щасливий той, хто зможе покохати,
Не дивлячись на відстань,час і вік,
Хто у своєму серці зможе сполохати
Той найніжніший в світі і могутній крик;
Хто зможе про земне усе забути,
І на себе дивитись через почуття,
І тільки лиш кохання голос чути,
До ніг йому покласти душу і життя.

Нещасний той, хто за велінням долі
Любов свою тримає в клітці золотій.
Співає й гірко плаче пташка, бо без волі
Ніколи не здійснити сольний виступ їй!
Нещасний... Та того не помічає,
В тумані небуття весна його горить;
А зранене серденько так радісно співає,
В обіймах полум'яних так весело бринить.

Щасливий той, хто ясно уявляє
Для кого кров його тече у жилах,
Для кого всесвіт у руках тримає,
Серед людей простих літа на крилах;
Хто зможе навіть через океани:
Під шум штормів і вітру поривання,
Між сизих хвиль, закутаних в сутани -
Впізнати у пітьмі своє кохання.

Нещасний той, хто ядом упиває
Свій мозок спраглий й тіла оксамит;
У лабіринтах домислів блукає,
Прий маючи за справжнє лише вид;
Хто знає ліки від свойого болю,
І заплатив би будь яку ціну,
Щоб тільки пригубити їх поволі,
За хворість відчуваючи вину.

Що ж краще? і чи варто обирати
між щастям у одвічному полоні,
та існуванням, делише крізь грати
До сонця простягаються долоні?!

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

sveta



Вiн кохає її до бестями,
I дарункам не знає цiни,
Зорi в небi збирає ночами,
Пiдiймає скарби з глибини.
А у його очах усе моє життя
I на губах медових доля вся моя.

Устилає троянд пелюстками
Всi стежки, де гуляє вона,
I хмiлiє все бiльше з роками
Вiд її молодого вина.
А у його очах усе моє життя
I на губах медових доля вся моя.

За проханням її сходить сонце,
I дерева вмивають дощi,
Вiтер стукає тихо в вiконце,
Мiсяць сяйвом чарiвним блищить.
А у його очах усе моє життя
I на губах медових доля вся моя.

З насолодою вiн помирає,
Щоб вiдкрити у вiчнiсть їй шлях,
I одну лиш надiю плекає -
Залишитись на грiшних вустах.
А у його очах усе моє життя
I на губах медових доля вся моя.

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

sveta



Хочу, милий, тобi розказати
Про кохання жагуче моє.
Та рукою зорю не дiстати,
Не зiгрiє промiння твоє.
Лиш на мить заглянути б у очi
I померти вiд їх теплоти
Бачу, любий, тебе я щоночi,
Та про мене й не згадуєш ти.
Смiх твiй перлами котиться свiтом,
Я ж - глядачка в твоєму кiно.
Всi бiлети на фiльм цей скупити
Серце прагне моє вже давно.
Чим на тебе я довше дивлюся,
Тим мене усе бiльше нема.
До останку в тобi розчинюся,
Щоб мене, як себе, ти кохав!

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

sveta



Радость жизни, душевный рассвет
Милый ты даришь мне
И не надо солнечный свет
Глаз твоих достаточно вполне.

Засыпаю я в надежде тайной,
Что посетишь ты замок мой воздушный.
И от мысли этой таю, таю...
Разве есть на свете что-то лучше?

Посмотри. Окутай нежным взглядом,
Чтобы обмануть земные все законы.
Ощущать тебя - наивысшая награда,
Тихо умирать от сердца стонов.

Пусть обман, но Боже, как он сладок,
В грезах есть реальности мгновенье.
Рядом ты, и большего не надо
Жить согласна в вечном я забвенье.

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

sveta

Еще пока весна, и только распускается любовь;
Под тяжестью набухших веток гнется стебелек.
Но с каждым днем тепла неумолимо вновь
на волю рвется бесовской цветок.

Уже не сила удержать и скрыть красу бутона,
Рождаясь, лепестки шипами ранят больно руки.
Неразделенный рай. Звучанье сердца звона -
В конце концов приводят к страшной муке...

Не властен отпустить никто магнит волшебный,
Со временем страданья кажутся нектаром,
А на зоре уже убийственное лето
С его палящим и безмерным жаром.

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

Кристина


Ми довго блукали шляхами Землі
Не разом, не поруч, самі по собі,
І ось ми зустрілись с тобой навесні,
Для нас заспівали в ночи соловьї.

Ми разом кружляли, як листя, у танці,
Та щастя наше коротке було,
Та серце коханням не довго цвіло,
І знову шляхами Землі ми пішли,
Не разом, не поруч, самі по собі.


© Кристина Денисенко

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

Кристина


Я лечу на стреле Купидона,
Рассекая просторы небес,
Задевая зеленые кроны
И волнуя прикованный лес.

И мой путь траектория жизни,
Я не вижу полету конца…
Я лечу на стреле Купидона,
Попадая любимым в сердца.

© Кристина Денисенко

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

Кристина


Солнце светит в небесах,
Облака друг друга сменяют,
А в могучих дубовых лесах,
Листья кружатся, летают.

Растут опята, рыжики,
Умываются травы росой,
Ко сну готовятся ежики,
И проснутся они лишь весной.

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]