Лирические стихи

380977374989


Війна… Ми, діти, любимо у неї гратись.
Ця гра для нас цікава і легка .
Один на одного в атаку підійматись,
Від зброї дерев'яної не заболить рука.

Дідусь, поглянувши на нашу гру, всміхнувся
І помахом руки нас підізвав,
Із втомою довкола оглянувся
І розповідь свою почав:

„Війна, мої хороші, не забава!
Вбивати дуже страшно - хоч кого.
Війна жахлива і підступна, як отрава,
Хто побував в ній - не відпустить вже того.

Мені вже 90 проминуло,
Та не бувало і одного дня,
Щоб згадка про війну не промайнула,
Про бачені загублені життя.

Ви чули про війну Велику Вітчизняну?
Багато літ відтоді вже пройшло,
І все довкола помінялось, як погляну,
У 42-ому зовсім не так було.

Тоді війни вже рік минуло.
Я зовсім молодий пішов на фронт,
Пройшов усі бої, нелегко те все було.
І ми перемогли. Так от,

Щоб знали, любі, що в двобої
Реве і стогне взривами земля,
Шматують кулі, рвуть осколки.
Ще молоді і сповнені життям тіла





Повсюди, все у хаосі і крові,

А вуха вже не чують від гармат

Та реву танків ,що ідуть ворожі,

Позаду них біжить десант.



Із куль в повітрі вже висить завіса.

Лиш голову підняв -- і ти пропав,

Та командир командує :„В атаку!“,

І полк кидається вперед стрімглав.



Усі кричать :„Ура!“ І крик цей піднімає

Тих, хто боявся, і кидає в бій.

І страху більше вже немає,

Й рідіє більше й більше стрій.



Ну ось і ворог, в хід пішли багнети,

Й змішалась кров своя й чужа.

І після бою на землі зостались

Незчисленні людські тіла.



І серед них ти знаєш майже всіх,

Від болю розривається душа,

Коли ти бачиш їх

В могилі, що її їм вирила війна.



Я бачив це не раз і вижив у боях,

Лиш Богу одному чого відомо,

Можливо, щоб донести все до вас

Без вигадок, - все так як було.



Тож пам'ятайте, що війна - то лихо.

Вона завжди приносить біль і жах.

Завжди шануйте тих, хто воював, і тихо

Про павших згадуйте із сумом у очах!



Дідусь пішов повільною ходою

І я дивився йому вслід…

Його слова зосталися зі мною,

Як близької людини заповіт…

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

380977374989


Чому так сильно серце заболіло?

Чому так важко гупає в висках?

Чому враз руки дуже затремтіли

І сльози появилися в очах?



Я знаю, - це тому, що вже немає

На світі цьому рідної душі.

Вона сьогодні в рай вже відлітає,

А я тут зостаюсь на самоті.

Рябий В.О.

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

Григат


Взгляд такой прекрасный, устремленный вдаль,
Не грусти напрасно, прошлого не жаль,
Лучиком надежды взгляд свой озари,
Пламенное сердце милой подари.
Собери все силы, душу приоткрой,
И увидиш ту, что хочет быть с тобой.
Пусть сольются чувства, в унисон споют
И в сердцах любовью огонек зажгут.
Пусть уйдут скорее грусть и суета,
Пусть глаза сияют и поют сердца,
Ты свою малышку трепетно храни,
Ей любовь и ласку каждый день дари.
Пусть хранит судьба вас от лихой беды,
Путь вам озаряет мягкий свет звезды.
Ты не бойся, чувства отпусти свои -
Жить нельзя на свете без большой любви,

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

Анна


Любов минула, як хитлива кладка.
Минай її, бо тільки ступиш крок –
Зашарудить у серці давня згадка,
Немов торішній на вербі листок.

І скільки не було б з тобою друзів –
Залишишся безпомічно сама.
І хоч весна бринить, як бджоли в лузі, --
Тебе захопить у полон зима:

…І білий скверик той, і дивні звуки,
І милих вуст солодка ворожба.
І ти йому, як хліб, цілуєш руки:
Моє кохання, і моя журба.

І ти йому цілуєш сиві скроні.
А сніг, як пух, -- не пада, а вита.
Мов лебедів стоптали в небі коні,
Немилосердні, як його літа.

[left][/left]

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

LedyDelfin


Она ваяла кукол сердцем,
Рождая миг застывших форм,
И открывала людям дверцу
В тот мир, где каждый удивлен,
Тому, что живо в нас желанье
Пить время из источника любви,
Развеяв по ветру страданья
И то, во что поверить не смогли..
А куклы - воплощение фантазий
Художника, который увлечен,
"Разгул Таланта", и, до безобразий,
Он радости созданья подчинен...
Запойно, на одном дыханье,
Магическим твореньем тонких рук
Является источник пониманья,
И кукольного сердца громче звук...
Ты ощущаешь поступь "Королевы",
С изящной Музой заключив союз,
В тебе звучит наследие Минервы
Знакомый и родной “Осенний блюз".
Известно мне проверенное средство,
Успех познать, не испытав потерь,
Не забывай, что родом ты из детства,
Тогда откроешь потайную дверь

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

BAFreud


Минута. Это мало или много?
Чтобы найти или, быть может, потерять...
Себя. Или кого-нибудь другого.
Есть время жить. И время умирать.

Минута. Это много или мало?
Минуту подарить, но не вернуть.
В минуту можно все начать сначала.
Но время мы не в силах обмануть.

В минуту можно вновь поверить в чудо.
И очень круто можно что-то изменить.
Стараться буду каждую минуту,
Как будто бы последнюю, прожить...

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

Злючка


Сяде сонце за хмари,
Дуне вітром холодним.
Вечоріє туманом,
Пахне хмелем солодким.
Цвіркуни застрекочуть,
Перша зірка засяє.
І думки залоскочуть...
Соловейко співає.
Десь далеко за обрій
Полетять мої мрії.
Як в печі вогонь згасне
Догорять і зітліють.
Де ніч темна приходить
Сон нас оповиває.
Колискову тихенько
Мати сину співає.

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

Natochka


А я люблю, люблю, люблю,
Люблю безумно и нелепо,
А я люблю свою судьбу,
За то, что в ней так много света.
Так много нежности вокруг,
Так много радостных улыбок.
Люблю тебя, мой милый друг,
Ты мне прощаеш тьму ошибок.
Ты согреваеш дом теплом,
Храниш очаг от непогоды,
С тобой проблемы нипочем,
С тобой мне не страшны невзгоды.

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

Анна

Тишина... Голоса в мире смолкли.
Сердце вклочья, душа на осколки.
Не забыть... В сердце память навечно.
Не со мной... Жизнь проходит беспечно.
Тишина... Обнимает нас холод.
Не могу утолить этот голод.
Пустота... Сердце бьется все тише,
А душа улетает все выше.
Тишина... Небо манит огнями.
Свое горе смываю слезами,
А душа моя выше и выше.
Голоса умолкают. Все. Тише...

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

Анна


Любовь ушла, меня покинув,
Тобой я больше не больна.
Обиды вглубь свои задвинув,
Тебя забыть я все ж смогла.
Ты был мечтой, был идеалом,
Тебя я создала таким.
Знакомство показалось даром,
А ты ведь был совсем другим.
Тебе достоинства придумав
И вознеся в разряд богов,
В тебя влюбилась не подумав,
Влеченье приняв за любовь.
Я не ценила то, что рядом,
Гналась за призрачной мечтой,
Твой образ провожая взглядом,
Тебя считала я судьбой.
Но время чувства охладило,
Вернув мне разум и покой.
За все скажу судьбе "спасибо",
Ты был и будеш лишь мечтой.

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]