Лирические стихи

makin_tosh


Пока я здесь пишу стихи не тебе,
Ты молча взглядом ищешь мои страницы.
Я каждый раз вопрос задаю судьбе:
А тот ли это иль кто-то еще случится?
И снова тень сомнения просочится.
Живу опять ни людям и ни себе,
Пока ты смотришь в жутко чужие лица,
Пытаясь выбраться, выбиться, разучиться,
Смотреть на шлевку, мною пришитую на рукаве,
Я продолжаю здесь писать стихи не тебе.

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

AD


Такий був вечір –
напрОчуд гарний:
посеред лісу,
в рОзпал зими,
йшли собі в парі
додому ми.
Сніг
під місяцем уповні
сяяв лелітками,
як уві сні.

Все затопило
місячне диво.
Мороз, як цвіркун,
рипів під ногами
захоплено
і щасливо.

У годину ясну
повного місяця
зорі з неба
обтрусилися в сніг –
нам до ніг.
І ми йшли
серед блиску і сяяння,
ніби раєм,
як до престолу Бога,
вела нас зоряна
лісова дорога.

На білих лебедях,
Величність сама,
лісом витала
Снігова Королева,
красуня холодна
зима.

Зачаровані,
зачудовані
мерехтливим зорінням зими,
наче серед
Чумацького Шляху,
поцілувались
легенько ми.
Вслід за нами йшли
наші ангели.
Зупинившись на мить,
вони
осміхнулися
одне одному,
і торкнулись крильми.

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

sveta


Пробач мені, що досі маю сумнів
Про існування десь твоє земне
Люблю тебе, не помічаю буднів
Жду, день коли без тебе промайне.

Благаю, зглянься, проблески зневіри
Мене на шмаття, наче кат, деруть
Все навкруги якесь рожево-сіре,
Неначе поруч ти, але ж не тут.

Прости, що інколи у інші очі
Дивлюся я, шукаючи тебе,
Боятися уже немає мочі,
Що не туди серденько заведе.

Не ображайся на мою утому –
Це тільки маска для облич чужих,
Чекатиму тебе років мільйони
І присвячу тобі, коханий, їх!

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

sveta



А я тебе, коханого, забути не умію,
Просила у берізоньки, щоб та мене навчила,
Вона мене послухала, зітхнула сумовито:
«На долі твоїй вишито його повік любити!»

А я тебе, коханого, зненавидіть не взмозі,
Ходила за порадою до вишні при дорозі,
Вона мене послухала, зітхнула сумовито:
«На долі твоїй вишито його повік любити!»

А я тебе, коханого, усюди виглядаю,
У яблуньки квітучої порадоньки питала,
Вона мене послухала, зітхнула сумовито:
«На долі твоїй вишито його повік любити!»

А я тебе, коханого, не в силах відпустити,
Й нікому не зарадить тут, й нікому не навчити.
І раз на долі вишито тебе повік любити –
Любитиму! Любитиму! Як ще ніхто у світі!

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

Кристина


Учителя открыли нам дорогу знаний,
В далекий мир ученья отвели,
Учителям сегодня благодарны
За их усилия, терпенье и труды.

Мы рады познанию физических законов,
Мы с радостью переплываем океан,
Мы все, стараясь, в школе изучаем,
И благодарны за труды учителям!

Мы каждый день видимся с вами,
Вкушаем знаний новые плоды,
Мы в школе обучаемся годами,
Достигая определенной высоты.

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

Шурочка Мартыненко


уйдешь однажды
серыми шагами.
и я всплакну
зеленою тоской.
пусть унесет
серебряной рекой
в край перламутровый,
что за семью замками.
потом вернешься
с пламенем в груди,
что сердце
ярко-красно обжигает.
и сказ начнешь,
что, мол, никто не знает,
как дальше жить,
что будет впереди.

я не приму...

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

Влюбленные


Пишу тебе я эту смс
С приветом от меня,
И шлю я лучик солнца из небес,
Который будет греть тебя как я.
Хочу прислать кусочек неба,
В который я смотрю.
Хочу прислать я запах липы,
Который так люблю.
Хочу, чтоб ветра дуновенье уловил,
Который веет надо мной.
Хочу, чтоб на минутку ощутил,
Мое писутствие с тобой.

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

sveta


Прочла недавно «Рудина» Тургеньева
И в нем узнала многих к изумлению
Хоть он и жил столетия назад,
Но их спустя – такие же стоят!

И говорят, и сладко речка льется,
И им не в бремя вихри-варуны,
Их ум скорей на фразу отзовется,
Чем на дрожанье взмоленной руки.

Глубины их писных умов высоких
Пропитаны насквозь шуршаньем книг,
Но дальше сочных вечных монологов
Из них никто в реальность не проник.
...

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

sveta



Коханий мій, звертаюсь знов до тебе,
Із відчаю з тобою говорю;
Мене не тішить майське синє небо,
Не можу я сповна відчуть весну.
Без тебе в’януть лісові фіалки,
Черемухи не пахне пишноцвіт.
Без тебе важко, дуже-дуже важко,
Без тебе мій приречений політ.
Як птаха, із бездонного безкраю,
Що кулею пройнята – лину вниз.
З-під крил моїх хмаринки утікають.
А так недавно серце рвалось ввись!
Ти підхопи мене! Хоч над землею!
Не дай розбитись об міцну твердінь!
Не обійди ти постаті моєї,
Коли її надибаєш в траві!
Немає й дня, щоб ти не нагадався,
Щоб шепіт твій звідкільсь не до майнув,
Щоб в серці ти моєму не озвався,
Торкнувши в ньому болісну струну.
Бринить весна, а я її не бачу,
Немає рос без тебе і бузків.
І я зникаю що не час, неначе.
Чому все так, скажи, коханий мій?

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

Кристина


Снова вечер темный опустился,
И опять желтеет луна.
Небосвод серебром заискрился,
И поникла в садочке трава.

Опустила головки малина,
Клубника давно уже спит,
Заскучала невольно калина,
Ночь сердечко её бередит.

Вишня ветви свои опустила,
Тяжело ей который уж год,
Но, не смотря ни на что –
Сладок запретный ей плод.

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]