Лирические стихи

sveta


За это зиму и люблю:
За свежесть за морозную,
И за слепяший белый снег,
Как бриллиантов розсыпи;
За неба голубой отлив,
Рипенье под подошвами,
За щебетание синиц.
И не любить возможно ли?
Такой глубокой тишины,
Сменяюшейся въюгами,
Когда идешь и слышишь ты,
Идешь и слышишь музику?...
Она то льеться, то звучит,
Доносится, спускается,
То колокольчиком звенит,
То перышком касается.
Её играют небеса
На струнах арфы солнечной.
Так трогательна, так чиста,
И так проста мелодия!
От музики такой душа
Как будто пробуждается,
И просит нежности она,
И в жизнь она влюбляется.
Люблю я зиму за покой,
Люблю за умиление,
Зимой я становлюсь другой:
Задумчивей, беспечнее.
Зимою чаще, чем всегда
Любуюсь небом, звездами.
Зима близка мне, как сестра,
Во многом с ней похожы мы.

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

sveta



Ти снився мені ніч усю на проліт
До самого, самого ранку,
З тобою ми разом ізнову були
З тобою, єдиний, коханий.

Гаряче і сильне відчула плече
Й сховалась у ньому від світу.
Твій доторк долоні до серця пече,
Ти мій незгасаючий світоч.

Про щось говорили. Спішили кудись
Із чогось сміялись укупі.
Розстались недавно, всього лиш два дні
А так уже смутно, так смутно.

Ти снився мені, та не схоже на сни
Було те чарівне видіння
Ми міцно обнявшись в ніку́ди ішли,
В серцях затаївши надії.

Ми гріли теплом: ти – мене, я – тебе,
І нам не було застороги,
Назад не вглядаючись, йшли ми вперед
По звивистим щастя дорогам.

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

sveta


Твій погляд дає мені сили,
І поїть мене божевіллям,
Нещадно мене обпікає,
У душу мою заглядає.
А там стільки туги і муки,
Що хватить на всесвіт безмежний!
А там – від тяжкої розлуки
Палають страждання пожежі!
А там – ні кінця, ні початку,
Звідтіль вороття не буває,
І темінь одна непроглядна,
Самотність одна лиш безкрая…
Вернися до мене! Вернися!
Не дай згубитись навіки!
Ми квіти з тобою барвисті!
Ми – сонця! Ми – роси! Ми – вітри!
Ти чуєш мене, я це знаю.
І дивишся зорями в небі!
Ми трави з тобою! Ми – трави!
Лелеки! Лелеки! Лелеки!
Дивися на мене! Дивися!
Мене допивай без останку!
Ми ріки з тобою! Ми – ріки!
Ми ранки з тобою! Ми – ранки!

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

Шурочка Мартыненко


Я так хотела бы целовать с рассветом,
обнимать с закатом,
рисовать портреты,
вырезать стилетом
странные сюжеты
и прошлые лета.
я так хотела бы приносить в пакетах
разные конфеты,
научиться делать котлеты
себе, ему и пятерым будущим детям.
я так хотела бы узнавать ответы,
раскрывать секреты,
получать советы
и применять их где-то
(или не применять где-то).
я так хотела бы проснуться однажды на краю света,
увидеть из космоса планеты,
внести свою лепту
в развитие Тибета.
купить яхту,
посидеть на вахте,
сшить жилет из твида,
увидеть в старости Бреда Питта.
я так хотела бы покупать в театр билеты,
вычислять силу Архимеда,
встречаться с друзьями за обедом,
написать миллион куплетов.
Покупать сладкую вату,
утюжить пиджак помятый.
и если что-то неправда,
то лучше сегодня, чем завтра.


Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

sveta


Усе достоту – СУЄТА…
Цвірінь! Тьох-тьох!! – оце життя!
Нема ваги ані шматка
Усе, окрім того ставка,
Що плескотить і пахне зелом,
Люстерком служить що деревам,
Що в їх ногах рядном лежить,
І, знай, вихвилює, бистрить.
Усе – НІЩО; все геть – НІЧОГО,
МАРУДНИЙ БІГ. Куди? Від чого?

Тим часом вечір вечоріє,
Як древній дідуган сивіє…
В нечесаній його чуприні
Витають сни, ширяють тіні.
І тихо. Хай би тиша ця
Завжди тривала без кінця.
У ній є все: питай і слухай,
Від решти – городися духом!

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

sveta


За що в душі таке сум’яття?
У неї ж навіть я не вірю;
То жити я берусь з завзяттям,
То від життя томлюся, скнію.
Немає іскорки у ньому,
Воно марніє, усиха.
Піде димок – та і потому:
Від тих клубів нема пуття.
Нема іскри – немає смислу
Ознаки проявлять життя.
Тоді воно потрібне лише,
Коли когось ще зігріва.
Відтак і хочеться, і йметься.
У змогу все і до снаги;
Ця іскорка коханням зветься,
Отим, що ти його згасив.

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

sveta


Березова алея, сережками убрата
Схилилась над асфальтом так вишукано-мило!
Пройдешся по алеї – і все так просто наче:
Є ти, є жовте сонце, є голубі хмарини.

В кокетливих фігурах застигли білі руки,
Обласкані настирним, зухвальним вітерцем.
До шкіри їх торкнешся – і в’януть смутні думки,
І сам питаєш в себе: «Чи це життя не сенс?»

Отак між віт тинятись, отак у них вдивлятись,
Із ними відчувати єдиність і рідство?
Алеєю берізок неквапно проходжатись,
У їх красі губитись хай що б там не було!

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

sveta


Цвітуть сади. Чи знаєш ти,
Як хороше цвітуть сади?
Їх білий цвіт, як перший сніг.
Не знаєш? Подивись піди!

Не відривай від них очей,
Впусти у душу цвіт оцей,
В тугі букети не ламай,
Не кривдь, прошу, цей білий рай!

Цвітуть сади, гудуть джмелі,
У пасмах їх – рої із бджіл.
Таке ти бачив хоч колись?
Якщо ще ні, то озирнись!

У пелюстковому вінці
Викупується, як в ріці,
Отар бджолиних дружна рать,
Й дзижчить. Про що? Нам не узнать.

Про те, що вже цвітуть сади,
Мов наречені в убранні;
Про те, що хороше цвітуть,
Не надивитися, мабуть!

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

sveta


Чуєш: б’є годинник: цок-цок-цок…
А чи справді так повільно і неквапно?
Скільки вже процокав сторінок,
Днів прекрасних, що й згадати складно.

Не затримати його й на мить,
І не повернутися в пройдешнє,
Стрілок гомінких не прокрутить
Хоч на крок назад. Летять в безмежжя.

Вийму батарейку – але – ні,
Все рівно за стінкою квартири
Строго в такт звучать його пісні
В супроводі світового виру!

Встиг, чи ні; сказав, чи побоявся;
Захотів, а часу не знайшов.
Ти з усім навіки попрощався.
Цю дистанцію уже пройшов.

Захмелів не від очей блакитних.
Не від молодості, сили, і весни,
Не від зоряних ночей чарівних –
Значить не життя обрав, а тільки сни.

На тобі тримається планета.
Ти – людина. Чуєш? Ти – людина!
І руками разом лиш тенета,
Скинуть ми зумієм з Батьківщини.

Не вони, не хтось, і не якісь там,
Ми одні для себе побудуєм
Дім, де будуть посміхатись діти,
Де сумних мелодій не почуєм!

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]

angel


Не боюсь пострадать и другой передать, когда меня бросишь.
Если не удержу, до дверей провожу, лишь воли запросишь.
Ведь, тебя не ждала, встреч с тобой не искала.
Как угадал, что я здесь?
С кем была до тебя? Любя или не любя?
Неважно. Важно ты есть.
День окончился наш, ночь рисует пейзаж,
Звезды светом нас дразнят.
Завтра может быть боль, слёз непролитых соль.
Пусть! Сейчас любви праздник!

Тэги: ,
Категория: Лирические стихи

VN:F [1.9.22_1171]