Что есть ВОДКА, Господа?
С виду вроде бы ВОДА.
Так же плещется в стакане
И в кафе, и ресторане.
Есть секрет сего напитка:
ВОДКА сразу и с избытком
Собирает всех друзей
Наливай всем поскорей!
А ВОДОЙ не соберешь –
От себя всех отвернешь!
Крикни: «Эй, кому ВОДЫ?»
Сразу огребешь п*зды.
Враз дадут тебе понять:
Друзей нужно уважать!
Или смотришь ты футбол,
Вот забили первый гол.
Выпил ты стакан ВОДЫ –
Снова, Брат тебе п*зды!
Если выпьешь ты ВОДЧЁНКИ
Сразу тянет по девчонкам!
А с ВОДОЮ, чтоб без бед
Ищешь только туалет.
А серьезный разговор?
Как без ВОДКИ? – Просто вздор!
Мысли в кучу, слова врозь,
Так, что лучше это брось!
Ну, а если скажем вдруг
Тебя кинул старый друг?
Разве тут ВОДА спасенье?
Ей не снимешь огорченья!
Возьми ВОДОЧКИ, стакан:
Друг опять уже Братан!
По земле течет РУЧЕЙ,
Почему течет? Не чей!
Где ты видел не чью ВОДКУ?
Слюнки вытри с подбородку.
Кстати вспомни про футбол,
ВОДКОЙ отмечают гол.
ВОДКОЙ празднуют рожденье,
И в зарплате прибавленье.
Отмечают и невзгоды,
Похороны, непогоды.
Пьют за счастье молодых,
За здоровие больных.
В общем тут мораль одна:
Пейте ВОДКУ Господа!
P.S.
Чтобы утром не грустить-
ВОДКУ нужно закусить!

Беременна своим страданьем
Беременна твоим умом,
Счастливо врамя ожиданья
При родах смерть или подъем....

Пародия "Внетворческая Беременность"

Я жду, когда наступит время
Зашевелится стих в уме,
Ведь творчество поэта - бремя
Зачать его непросто было мне...

Генетика мифических просцессов,
Как тайна эфимерных катастроф,
Внетворчески беременна от стресса,
Я будущая мать набора слов....

Счастливо время ожиданья
Родиться может пухленький Хорей
Пусть в нем мгновенно вспыхнет пламя
Глаголом жечь сердца людей...

Того, что не нашла я в людях,
С избытком обнаружила в себе,
Я полагаю, очень страшно будет
Стихи носить в утробной глубине...

Рожать я буду долго, в муках,
И в акушерки взяв и Музу и Пегаса,
Талантливо и без захвата духа
Pожу "стихов", граничащих с маразмом...

Завітала, якось сваха,
До сватів у гості,
Гарно усіх привітала,
Радіючи дочці.
Гарна стала молодиця,
Золота дитина,
Чорноброва, білолиця,
Та й славна родина.
Свекор бутля вже на стіл,
З комори виносить,
Біля свахи поруч сів,
Та до столу просить.
На столі все до ладу,
Вже й налита чарка,
Сваха яйця достає,
Огірки і шкварка.
Сват горілку підливає,
Сваха жарить сало,
Гарно сваху пригощає,
А свасі все мало.
Кров у жилах, аж кипить,
Серце вилітає,
Чогось зять уже бурчить,
Дочка вже хлипає.
Не виженеш із-за столу,
Начебто родина,
Свасі час уже додому,
Не мала дитина.
Дочка слізно її просить,
Годі вже вам, мамо,
А вона немов той Коцький,
Мало все їй, мало.
Напилася, мов свиня,
А дочка все плаче,
А та мама, мов дурна,
Вже й до неї скаче.
Зять за тещу, за ворота,
Аж земля здригнулась,
Не була б така морока,
Якби схаменулась.
Треба міру завжди мати,
Як би не пилося,
І достойно вийти з хати,
Щоб не відбулося.

Заплутався в почуттях старий дід Онисько,
Вже давно він у літах, смерть напевно близько.
Є в селі дві бабці, мов перепелички,
Але дуже вже у них є погані звички.

Нічого не можна від них приховати,
Може чихнув в хаті, обох будуть знати.
Як зайде до Насті, Мотря губи дує,
Як зайде до Мотрі, Настя вередує.

На поріг не пустить мов вогонь горить,
Від того в Ониська аж душа болить.
Приїхав внук з міста в діда погостити,
Той питає в нього що йому робити.

Онук каже: - дід ти так не журися,
Знайди іншу бабцю й швидко одружися.
Дід опустив очі і сльозу втирає
- Де ту третю взяти тут її не має.

На все село трьох нас онучку лишилось,
Отаке нещастя на мене звалилось.
Онук розсміявся почав діда вчити,
Як для нього краще усе це зробити.

- Шведську сім’ю діду треба тобі мати,
Обох бабок разом будеш ти кохати.
- Може воно в шведів так внучку ведеться,
Та в мене не вийде так, мені здається.

У молоді роки мороки не мав би,
Я й з п’ятьма дівками кохання владнав би,
Зліва хата Мотрі, з права хата Насті,
В кут діда загнали ті любовні страсті.

Хотел я справить день рожденья,
не как обычно - за столом,
и не под ним, что без сомненья,
бывало тоже, но потом.
А просто взять - и вновь родиться,
как в песне, с чистого листа...
Но взяли мы несвежей пиццы,
и повторилось всё как встарь:
сортир, толчок и ягодицы,
и я почти всю ночь дристал...

Для женщины в жизни немногое надо:

Чтоб в сумочке были духи и помада,
Брасматик и тени, чтоб взгляд был разящий,
На пальце в кольце бриллиант настоящий.
Нарядов немного… Зачем задаваться?
Чтоб за год не больше трех раз повторяться.
Чтоб кофе в постель с круасаном хрустящим
Любви как в кино, только чтоб настоящей.
Работать чтоб с часу, ведь утром так спиться,
А в два по домам, чтоб по ходу скупиться.
Ведь шопинг у женщин полезен безмерно
Системе центральной, моментами нервной.
В квартире достаток, под цвет глаз машина…
Но главное умный, достойный мужчина.
Который подарит помаду и тени,
Кольцо с бриллиантом, привстав на колени.
Пригонит машину, обставит квартиру,
В любви фору даст даже Ричарду Гиру.
А если таких еще нету на свете,
То пусть хоть подарит тюльпанов букетик,
А все остальное мужскими руками
Тихонько доделают женщины сами.

О ти, великий із великих!
О витриваліший за мула!
О ти, хоч знаєш ти на скільки
Історія твоя сягула?!
Древніший ти Тутанхамона,
Уївся в пам’ять міліонів,
Ти ручкався із королями, -
Ну, а тепер існуєш з нами.
О ти, могутній із могутніх!
...

Перший курс – нас усі так лякали,
Перший курс – ми нічого не знали,
Перший курс – скрізь усе невідоме,
Перший курс – Мамо! Хочу додому!

Перший раз – не на врок, а на пару,
Перший раз – ми дізнались про ШАРУ,
Перший раз – всі «катають» конспекти.
Перший раз – сором проспаних лекцій.

Перший страх – перед поглядом пильним,
Перший страх – він заходить повільно,
Перший страх – ще й говорить щось гучно,
Перший страх – запитаннями мучить.

Викладач – а не вчитель, відмітьте,
Викладач – ти такий розмаїтий,
Викладач – твій предмет, як шифровка,
Викладач – мозок шпига, мов голка.

Другий курс – все буденно і звично,
Другий курс – йтиме пара ця вічно,
Другий курс – вже комп΄ютер не ворог,
Другий курс – а навчання не морок.

Третій курс – вже дійшло, що дорослі,
Третій курс – та й предмети ж серйозні,
Третій курс – ми треновані йоги
І науку гризем без підмоги.

Та, однак, він відвідує пильно
Наші пари, турбується рідний;
І не втратив надії, як видно
Викладач нас навчить принагідно.

Він контрольними й тестами душить,
А студент, знай, писати їх мусить,
Він в атаку іде самостійними,
Та наш брат не здається – настійливий!

Від початку й до нової сесії
Разом час ми проводимо весело!
Семінари, як гра «ДАЙ-НА-ДАЙ»
За оціночну - відповідай!

Красная рожа пылает пожаром!
Волосы - дыбом! Глазищи, как фары!
Это не триллер на телеэкране...
Это мой милый вернулся из бани!