Стихи про отечество

agrytsayuk



Январьский день.
Снег чистый, белый-белый.
Аэропорт. И чёрная душа.
Шагает смерть уверенно и смело
С улыбкой дьявольской шагает
не спеша.
Ещё есть время,Рубикон не пройден
Ещё возможно смерть остановить.
И мирно всё. Аэропорт спокоен.
Но жребий брошен: ЖИТЬ- КОМУ-НЕ ЖИТЬ.
Ещё чуть-чуть, лишь несколько
мгновений
Но поздно...
Остановит время бег
Без жалости, без чести и сомнений
Нажмёт на кнопку в чёрном человек.
И вэдрогнет мир от ужаса и боли
В который раз Россия в этот век
Тебя опять поставит на колени
Зверь злобный, нелюдь, недочеловек.

Тэги:
Категория: Стихи про отечество

VN:F [1.9.22_1171]

wladimir



За хмарами сонце в небі заблукало,
Скажи, Україно, що з тобою стало?
Чому ти марнієш на очах згасаєш?
За що, рідна земле, ти сама не знаєш.

За що твої діти тебе зневажають?
По чужих країнах щастя шукають,
Тебе обікрали, убогою зробили,
А тепер знедолену тебе залишили.

Де щаслива доля твоя заблукала?
Невже марно рідна, земле, ти страждала?
Україно, земле, мій співучий краю,
Перед тобою низенько голову схиляю.

Вклоняюсь низенько чолом до землі,
Пробач, Україно, за муки твої,
За гірку недолю пробач нам рідненька,
Ти ж нам єдина наша ти ненька.

Тэги:
Категория: Стихи про отечество

VN:F [1.9.22_1171]

agrytsayuk


Для Отечества, родного, ничего не жаль!
У-мирали не для славы, не для куража!
Ш-елестела листьями, роща из берёз...
А- я где-то здесь Отчизне жизнь свою принёс...

Тэги:
Категория: Стихи про отечество

VN:F [1.9.22_1171]

sergesim



Налетіло вороняче та стало клювати,
Скаженіє, бо не хоче щиру правду знати.
А ту правду ніде діти,
В землю не втоптати.

Проростає, мов билина, одна серед поля
Дуже гірка тієї правди сирітська доля.
Поклювало вороняче ще й очі побило,
Правду в землю затоптало ще й хреста встромило.

Плачуть люди над хрестом тим, з гіркими сльозами,
Проклинають свою долю страшними словами,
Піднялося вороняче та стало кружляти,
А та правда помаленьку, стала проростати.

Малесенький пагінчик з-під хреста з`явився,
Не росою, а сльозою людською він вмився.
Печуть сльози, мов вогонь той, її допікають.
За що люди українські гірко так страждають?

Тэги:
Категория: Стихи про отечество

VN:F [1.9.22_1171]

agrytsayuk

Налетіло вороняче та стало клювати,
Скаженіє, бо не хоче щиру правду знати.
А ту правду ніде діти,
В землю не втоптати.

Проростає, мов билина, одна серед поля
Дуже гірка тієї правди сирітська доля.
Поклювало вороняче ще й очі побило,
Правду в землю затоптало ще й хреста встромило.

Плачуть люди над хрестом тим, з гіркими сльозами,
Проклинають свою долю страшними словами,
Піднялося вороняче та стало кружляти,
А та правда помаленьку, стала проростати.

Малесенький пагінчик з-під хреста з`явився,
Не росою, а сльозою людською він вмився.
Печуть сльози, мов вогонь той, її допікають.
За що люди українські гірко так страждають?

Тэги:
Категория: Стихи про отечество

VN:F [1.9.22_1171]

agrytsayuk



Вишиванка, вишиванка,українська вишиванка,
Ти примхлива, як коханка,
Більш уваги і любові,
Кольори вложи казкові.

Розцвіте садок умить,
Солов`я спів задзвенить,
Розцвіте бузковий кущ,
Полетить травневий хрущ.

Жовтий колір аж палає,
Літнє сонце пригріває,
В небі жайворонок співає,
Хліб у полі достигає.

Яблука гілки вже гнуть,
Осінь вирушає в путь,
Птахи у вирій вирушають,
З сумом край свій покидають.

Більш блакитних кольорів,
Сніг додолу полетів,
Заметіль розлютилась,
Білими нитками вкрилась.

Вишиванка, вишиванка, українська вишиванка,
Ти примхлива, як коханка,
Все, що хочеш те ти маєш,
Ні на що ти не зважаєш.

Тэги:
Категория: Стихи про отечество

VN:F [1.9.22_1171]

Luxoriant


Чудесну мить я пам'ятаю:
Як ще маленьким у гаю,
Молюся Богу й говорю:
"Скажи Всевишній, чи я знаю,
Чого на світі натворю?"

Отак би трупом я й лежав,
Так голос Бог мені подав:
"З колін устань, дитино,
Та нашу рідну Україну
З собою поведи увись!"
Й дощі, мов сльози полелись.

"А що отам, у вишині?" -
Спитать схотілося мені.
"Там той же гай, але на волі!
Там воля і пшениці в полі,
І неба синій метушні!
Лише повір, повір мені!"

І сам я зараз вільним став,
Але думками заблукав.
Тепер же, навіть увісні,
Я чую ті слова ясні.
У шумах трав, що сонця ласка,
Лиш за голісіньке "Будь ласка",
Спішить світанком розпалить,
То де ж для нас щаслива мить?

А може ми усе проспали?
Якби ж очей не затуляли,
Коли, крізь праведні вуста,
В піснях лилася простота.

І все ми втратили! Проспали!
Які ж то зорі нам сіяли!
Ні нам, ні дітям не збагнуть!
Усе пішло в далеку путь...

Тэги:
Категория: Стихи про отечество

VN:F [1.9.22_1171]

agrytsayuk



Уся земля цвітом буяла,
Начебто горя не знала,
Було ран на ній багато,
Полите кров`ю прийшло свято.

Велике свято день Перемоги,
Политі потом довгі дороги,
Кров`ю политі, гіркими сльозами,
Не стерти горя того з літами.

Скільки тих вдів, сиріт лишилось,
Скільки матусь в жалобу вділось,
Словами того не передати,
До смерті будуть біль в серці мати.

Не раз земля буде цвітом буяти,
Будемо чоло ми низенько схиляти,
Будемо просити, молити у Бога,
Щоб до війни не звернула дорога.

Тэги:
Категория: Стихи про отечество

VN:F [1.9.22_1171]

agrytsayuk



Наснилась матері війна,
Вона лишилася одна,
Її сини вже на війні,
Не зрахувати сивини.

Що сипле- сипле у косах,
А очі у гірких сльозах,
Усе, що мала віддала,
Проклята буде та війна.

За що караєш, святий Боже,
На що кровопролиття схоже,
Немов та бойня смерть усюди,
Злі і жорстокі стали люди.

А вона ночей не доспала,
Синів в колисці колисала,
Останню кришечку ділила,
Доля така несправедлива.

Її ріднесенькі синочки,
Мов молодесенькі дубочки,
Відверни, Боже, це прокляття,
Згаси в душах війни багаття.

Поверни синів додому,
Зарадь ти лихові страшному,
Відкрила очі вона ж спить,
Мов сухий лист душа тремтить.

Тэги:
Категория: Стихи про отечество

VN:F [1.9.22_1171]

agrytsayuk



Як хочеться вітром на день один стати,
Всю Україну свою облітати,
Серце в тривозі чомусь забилось,
Що, Україно, з тобою зробилось?

Надію на краще твій люд вже втрачає,
Куди твоя, ненько, дорога звертає?
Зневажаємо старість, під ноги беремо,
За що ту невдячність в серці несемо?

Їм би чолом низенько вклонитись,
Досить уже їм стареньким журитись,
Голод зазнали, розруху, війну,
Невже завжди ждати лише біду?

Пробачте старенькі за гірку недолю,
Я зичу для вас лише щасливу долю,
До вищих мужів я звертаюсь з словами,
Старість у кожного не за горами.

Не треба ганьбити її зневажати,
Борги сивочолим треба вертати,
За важку працю, пролиту кров,
Пошана вам рідні, вдячність, любов!

Тэги:
Категория: Стихи про отечество

VN:F [1.9.22_1171]