Запала могила, похилився хрест,
Стоїть серед поля, немовби той перст.
Лиш бита дорога до нього звертає,
- Де він тут взявся? - все молодь питає.
Хто квітку поставить, хто зірве билину,
Не минають люди у полі могилу.
Та одного дня старенька з’явилась бабуся,
- Зустрічай, синочку любий, я твоя матуся.
Впала бідна на коліна землю пригортає,
Гірко плаче, а те горе по полю блукає.
- Любий синочку, соколе, скільки літ шукала,
Скільки ночей тих безсонних на тебе чекала.
То приснишся в сповиточку тебе пригортаю,
То до школи, то в солдати тебе проводжаю.
А прокинусь, то лиш сон бачу,
Так в подушку я до ранку гірко-гірко плачу.
Одинока осталася, немовби билина,
Нема роду ти загинув, а я сиротина.
Довго правди добивалась, скрізь листи писала,
Хоч знайти твою могилу надію плекала.
Є на світі добрі люди дякувати, Богу,
Все для мене розказали, зібрали в дорогу.
Прийшла старість не питає чи сама я в хаті,
Треба ладу кругом дати, дрова нарубати.
Візьму грудочку землі відвезу з собою,
На тім світі, сину любий, зустрінусь з тобою.
Треба їхати до дому дорога далека,
А до тебе я летіла, мовби та лелека.
Посаджу дома дубочка буду поливати,
Мов з тобою, з тим дубочком буду розмовляти.
Прощай сину, прощай любий, кохана дитина,
Твоя ненька залишилась на вік сиротина.
Давно про совість забули люди,
Підлість, зрада блукають всюди,
Шану забули, немає поваги,
Вбивають, крадуть - такі в них розваги.
Дівчат ґвалтують, ще й юнаків,
Немає в мене вже більше слів,
Душа болить і серце плаче,
Невже не може бути інакше?
Так, як жили наші діди,
Країни своєї рідні сини,
Цінували землю і святий хліб,
Чому такий зробився світ?
Болить душа, в грудях тріпоче,
Немовби вилетіти хоче,
Та їй напевно не пора,
По неї смерть ще не прийшла.
Немає правди, брехня всюди,
Зневірилися наші люди,
Зневірилися, пропадають,
В чужих країнах помирають.
Горить серце за край рідний,
Ще й вогнем палає,
За що люд наш український,
В наймах пропадає.
Встань, Тарасе, подивися,
На ці негаразди,
Разом з нами пожурися,
Чому ми не ґазди.
Чом не можеш ладу дати,
Жити, як всі люди,
Навіщо голову згинати,
Сміються з нас всюди.