Одружила сина ненька

Одружила сина ненька у святу неділю,
На той шлюб вона плекала хорошу надію,
А невісточка щебече в очі зазирає,
Мамою свекруху щиро називає.

Дає ладу вона в хаті, в дворі, в огороді,
Працювати вам, матусю, напевно вже годі.
Спочивайте не турбуйтесь вже напрацювались,
Кому, як не мені з сином ви весь вік старались.

Люблю тебе я дитино, як рідну дочку,
Але ситечко новеньке висить на кілочку.
Будемо жити, то побачимо, як воно складеться,
Чи той лад в нашій родині й далі збережеться.

Швидко брала владу в руки молода невістка,
Не невістка, а свекруха стала чужа кістка,
Син на матір чомусь скоса уже позирає,
А невістка в вогонь масла що раз підливає.

То не туди мати стала, то не те зробила,
На дитину насварилась, а може й набила,
Плаче мати у куточку, мов та сиротина,
Думала, що має дочку, та чужа дитина.

Другие стихи из категории «Лирические стихи»