З ЧУЖИНИ

додому вернулась
з такого страшного і темного бору!
три роки шукала
загублену стежку до рідного двору…
блукала
в чужому бору:
боялася – на чужині вмру.

як передати
у серці зотлілому свято?!

…ніби воскресли,
в тілах і в любові,
ріднесенькі мама й тато!
і наша кохана
старенька,
під житньою стріхою,
хата…

мама
сіяла жито у нас на горОді,
снопи в`язала…
мені
співала піснІ,
а тато
власноруч
вшивав нашу хату:

домцю моя! домовинко…
біла моя пелюстинко!
цілує одвірки й пороги
твоя необачна доця –
розкАяни-ця!
в зловісних ворожих борах
безталанна
блукалиця…

трави мої! квітки!
полинИ і любИстки –
як же я вас люблю!
хоч до вас
голову прихилю –
смачно і вічно
посплю…

…вишні мої, вишні!
заколисані зради колишні

…запахущі мої чебреці!
цілющі і безборонні,
кращу долю
віщуєте по руці,
і, як мама,
тихенько цілуєте в скроні…

07.06.2012

Другие стихи из категории «Лирические стихи»