«ВIН КОХАЄ ЇЇ ДО БЕСТЯМИ»

Вiн кохає її до бестями,
I дарункам не знає цiни,
Зорi в небi збирає ночами,
Пiдiймає скарби з глибини.
А у його очах усе моє життя
I на губах медових доля вся моя.

Устилає троянд пелюстками
Всi стежки, де гуляє вона,
I хмiлiє все бiльше з роками
Вiд її молодого вина.
А у його очах усе моє життя
I на губах медових доля вся моя.

За проханням її сходить сонце,
I дерева вмивають дощi,
Вiтер стукає тихо в вiконце,
Мiсяць сяйвом чарiвним блищить.
А у його очах усе моє життя
I на губах медових доля вся моя.

З насолодою вiн помирає,
Щоб вiдкрити у вiчнiсть їй шлях,
I одну лиш надiю плекає -
Залишитись на грiшних вустах.
А у його очах усе моє життя
I на губах медових доля вся моя.

Другие стихи из категории «Стихи о любви»