1 КВІТНЯ.

Перше квітня – день утіхи
Свято гумору і сміху.
Кожен з нас про нього знає
Жартувати всяк бажає
Розіграти чоловіка
Та згадати про сусіда
Налякати жартома
Потім сміх – і недарма
Веселиться наш народ
Він мастак з дитинства
Жартувати і сміятись
Може дуже дзвінко.
Сміх здоровя добавляє
Також нерви укріпляє
Щоб щасливим був народ
Захищався від незгод.
Так бувайте всі веселі
Веселіться всі гуртом
Хай лунає сміх в оселі
І радіє все кругом.

20.03.2010 р.

Ну, скажи!
- Не скажу…
- Почему?
- Не знаю…
- Что, опять?...
- Да, опять…
- «Два» тебе поставлю…
- Сразу «два»…
Лучше – «три»
Для разнообразья…
В прошлый раз было «два»
Это очень часто…
- Так ответь на вопрос!
- На какой?
Не сложный?
Ну, да ладно, валяй!
Только осторожно.
Только, чур! Если я
Что-нибудь отвечу
О «трех баллах» уже
Быть не может речи!
Как? Идет?!
- По рукам!
ВОТ ТАКИМ МАКАРОМ
ОТВЕЧАЕТ СТУДЕНТ,
ЕСЛИ ЗНАЕТ МАЛО…!!!

Захотілось в ресторан піти для Омелька,
А дружина його Гапка, як дитя раденька.
Цілий день крутилась, цілий день вертілась,
Тут чудова думка у неї з’явилась.

Вділа блузку з декольте, ще й спідницю міні,
В ресторан ходити будемо кожен день від нині.
На підборах туфлі, червоні коралі,
Ні в кого немає отакої кралі.

Зайшли за стіл сіли, замовив пляшину,
- Що ще Гапко будеш? - запитав дружину.
- Борщу в ресторані хочу скуштувати,
Може я не вмію його готувати?

Випили по чарці, закуски немає,
Омелько по другій уже наливає.
Принесли гаряче, Гапка так смакує,
Груди у борщ впали, а вона не чує.

- Щось пече у грудях, Омельку, горілка,
А він чомусь дивно на неї так зирка.
То оком моргає, руками махає,
Потягнуло мову, що сказати не знає.

- Хочу, мила Гапко, в тебе запитати,
Як для тебе борщик? Чи добавку дати?
- Дуже пече в грудях, не можу дихнути,
Як його готують? Хочу те почути.

- Витягай голубок досить їх купати,
Час нам вже додому Гапко вирушати.

В Анатолія біда випали всі зуби,
Сидить журиться бідняка, що це далі буде.
Каже баба: - не журися, біда не велика,
Аби нам Бог не послав більшого ще лиха.

Вставиш челюсті вставні будеш хіпувати,
- Досить бабо твоїх жартів, досить кепкувати.
Навів в роті ладу, всі зуби рівненькі,
Посідали на порозі, обоє раденькі.

- Йдемо діду вже до хати, вечеря скипіла,
Я для тебе все смачненьке сьогодні зварила.
Як поїли пішла баба вже лягати спати,
А дід сів собі газету трохи почитати.

Щось не спалось нові зуби довго роздивлявся,
Лиш під ранок вже зморився, пішов спати вклався.
А коли відкрив він очі, щось погане снилось,
Де це челюсть він поклав? - в голові крутилось.

Туди-сюди покрутився, вискочив із хати,
Баба вибігла за ним давай вдвох шукати.
Йшли по дідових слідах, усе обшукали,
Що робити далі їм голову ламали.

- Може діду проковтнув ти ті кляті зуби?
А як заворот кишок через челюсті ті буде?
Іди діду у лікарню, іди не барися,
Що у тебе там у шлунку швидко розберися.

Як прийшов дід у лікарню, розказав про лихо,
Лікар кліпає очима, тоді каже тихо.
Будемо світити, ми вашого шлунка,
Отака у голові є у мене думка.

Сам моргає медсестрі, душиться від сміху,
- Не хвилюйтесь, якось ми зарадимо лиху.
Просвітили - не знайшли, лікар все сміється,
- Треба нову челюсть діду, мені так здається.

Телевізора частіше вам треба дивитись,
Тоді може перестанете даремно журитись.
Там «корегу» рекламують - дуже славна штука,
Хвилюватися не будете йде вперед наука!

В Африку в відрядження поїхав Степан?
Дуже був піднесений емоційний стан,
Як настав додому час вже вирушати?
Став гостинці жінці старанно шукати,

Накупив усякого добра, не скупився?
Аж тут негр як ріп’як до нього вчепився,
Щось булькоче і горилу йому в руки тиче,
А Степан думку гадає що він з нього хоче.

Тай то просить небагато, аби лиш забути,
Як додому його взяти, засміють же люди.
Так подумати, то може усе це на краще,
Видно цей горила справний, не якесь ледаще.

Прибув пізно він до дому, дружини не має,
Стукає сусідці в гості, так щиро благає:
- Я залишу тут горилу, а ти не лякайся,
Будь з ним щира і частіше йому посміхайся.

А на ранок жінка в двері стукає сусідці,
Несе апельсини і банани напхані у сітці.
А та двері відкриває геть уся змарніла,
Ну а гостя не вмовкає, аж бризкає слина.

Як нудьгував її Іван, як кохав до ранку,
Задрімав такій щасливий лише на світанку.
- Я не знаю як кохав тебе чоловік,
Мені ввечері Гаврила в хату приволік.

Я не встигла роздивитись що то за мужчина,
Так кохав мене всю ніч - заніміла спина.
А на ранок, як світало думала побачу,
А воно плиг за вікно, по деревах скаче.

Чим скажи не догодила я тому Гаврилі,
Міг і ще мене кохати , був він ще у силі.

Замріяно дивиться у вікно Марина,
Перед нею на дворі отака картина:
Кубло намостив на ставку лелека,
Прилетів він на весні напевно здалека.

- Де взялась я? - просить дівча розказати.
Ненька голову ламає як відповідь дати.
- Це лелека приніс вузлик у вікно до хати,
Коли ми із твоїм татом полягали спати.

- Подарунки в Новий рік хто для мене носить?
Знов допитливе дівча розказати просить.
- Дід мороз, ти що забула моє янголятко?
- Так навіщо нам матусю тепер в хаті татко?

Задощило. Грибів в лісі, хоч коси косою,
Іде Петро по гриби взяв сина з собою.
Коли снідав випив чарку, щоб добре збиралось,
Грибів кошик набере, щоб вже там не сталось.

Їдуть лісом, син радіє, грибочки збирає,
Ну а батько вже втомився, їсти знов сідає.
Поїв гарно, почав сина учити, як жити,
Строчить немов з кулемета, його не спинити.

Син питання задає також не вмовкає,
Батько відповідь дає на мить не вгаває.
- Алкоголік хто це тату? давно хочу знати.
Батько язик закусив, що сину сказати.

- Бачиш на горбу росте чотири берези,
Це для тебе порахує лиш той хто тверезий.
Ну а алкоголік вісім скаже не збагнувши
Син із сміху впав в траву, оком не моргнувши

Навчись тату рахувати там лиш дві берези
Тепер добре розумію який ти тверезий!

Каже Гнат якось Орисі:
- Збирайся швидко не барися,
Підемо в гості до кумів.
- Може Гнате ти здурів?

Які там у кумів гості?
Перемиють нам всі кості.
В куми сукні всі по моді.
- Не переч, Орисько, годі!

Наказав, вона й скорилась,
Так-сяк причепурилась,
Зайшли мов би ненароком,
Кума зиркає щось боком.

Кум бутля на стіл ставить,
Закусити в жінки править,
Одну, другу пропустили,
Яйцем, салом закусили.

Бутель допили до грама
Почалася тут і драма.
Кум Ориську обнімає,
Гнат кумі чогось моргає.

Кум за чуба схватив Гната,
Аж здригнулася вся хата.
Дві куми як дві тигриці
Б’ють посуду вже з полиці.

Діти вискочили з хати,
Та чимдуж давай тікати
З переляку хто куди,
Так не довго до біди.

Гнат у бійці переміг -
Кум з нокауту геть зліг,
І Орися в бруд не впала
Кумі сукню всю порвала.

Пішли до дому переможці
Ох і славні були гості!

Зайшов з вечора сусід до Івана в хату:
- Слухай друже дай мені хоч якусь пораду.
Щось не їсть сьогодні у мене кабан,
Дуже вже не тішить мене його стан.

Випили пляшину, довго міркували
І для даної проблеми уже плани склали.
А як зійшло сонце взялися за діло,
Все в руках в сусідів немовби кипіло.

Вигнали скотину мовби погуляти,
Думали гадали як його владнати.
Схопили сокиру та обухом трісь!
А кабан на спину так одразу блись.

Дихання немає, вуха посиніли,
Не довго трудились, навіть не спітніли.
Випити по чарці вдвох пішли до хати,
А кабан прийшов до тями, та давай втікати.

Голова в тумані куди мчить не знає,
Все що по дорозі усе розкидає.
Як почули брязкіт, вискочили з хати,
Щосили, щодуху, давай доганяти.

Крос здали на славу, ноги аж гуділи.
Нещасне створіння все таки вложили.