Тиша

Роман Михайлович


У ньому я не жив - його не знаю,
Лиш тільки серцем відчуваю
Народу мужність вогняну,
Що відбивала ту війну.

Війну, що стала страшним катом,
Ви помирали - брат за братом,
Вас тисячі за волю йшли,
Та більшість смерть свою знайшли.

Не жив тоді, не можу й знати,
Отой болючий сорок п'ятий,
Оті його жахливі миті,
Сльозами матерів политі.

Я вас не знав,мабуть, не гідний знати,
Але жадаю лист вам написати,
У ньому: вдячність вам, уклін і шана,
Усім загиблим воїнам і ветеранам!


Рубрика: Другие стихи

VN:F [1.9.22_1171]