«СВАДЬБА»

sveta

Іду кудись під місяцем,
І так спокійно дишеться,
Душа у небо проситься,
Їй по землі не ходиться,
Їй добре в на півсутінках,
Іти б отак безупинно…
Куди? Немає значення,
Аби лиш не спинятися.
Мо, в висоті – ТЕ – шу́кане,
заховане, розгублене?
Поміж тими світилами,
Розкидане, розсіяне?

Рубрика: Другие стихи