«ЧЕРЕЗ ТЕ, ЩО ВОНА Є»

Через те, вона що тобі люба,
Я її ненавиджу без краю;
Аж вона тебе зовсім не любить,
Я ж до забуття тебе кохаю!

Через її очі волошкові,
Через те, що їх собі вподобав.
Ні на мить не знаю я спокою
Через ненависний синій колір!

Через те, що небайдужість маєш
До її наближення невтайну,
Що її одну лиш помічаєш –
Я її все більше проклинаю!

І нічого вдіяти не можу:
Їй одній бажаю зла на світі;
Зовсім на мене оце не схоже,
Та бажаю… правди нігде діти!

Другие стихи из категории «Лирические стихи»