«ПРО ЩО ЗАБУЛА?»

Дуже дбає Маша про своє убрання,
І перед люстерком чепуриться зрання,
Зачіску старано підбирає модну,
Щоби виглядала пишно та природно.
Мучається, бідна, часто і сраждає,
Бо вдягти найкраще хоче, та не знає:
Чи обрати синю сукню, чи картату?
Ці проблеми мусить що не день долати.
Підфарбує очі - поле волошкове,
У гримасці милій припідніме брови,
Впевниться, що щічки маківками сяють,
А тоді на волю – пурх! – хай споглядають!
І нема до чого зовім причепитись,
На таке створіння любо подивитись.
Та воно й не дивно, бо в руках тримати
Нам любіше мальву, ніж будяк крислатий.
Прагне не забути Маша й про дрібнички,
Старанно сережки носить невеличкі.
І не пропускає дівчина нагоди,
Щоб похизуватись сонцесяйвом вроди.
Жодної немає складочки чи плями,
Виглядає ззовні, словом – бездоганно.
Та дарма не бачить плеса річкового,
Погляд не відводить від обличчя свого;
І не чує пісні золотого гаю,
Тільки долинає: «я себе кохаю..»
Вбрала оболонку Маша, як ялинку,
Заглянуть забула тільки в серединку.
Роль собі обрала суто іграшкову:
ІНКОЛИ МІНЯТИ НА НОВУ ОБНОВУ.

Другие стихи из категории «Другие стихи»