Чом ти сумовитий, дубе мій зелений… ч. 2

Райдугою в небі
грають видноколи
сини пішли в небо
крізь вогненне коло.

Та йдуть дні шалені
в небокрай яскравий
знов трунком зеленим
розкошують трави.

Зеленіють луки,
квітує садочок
пестять синів руки
юні тіла дочок.

Розпліта їм коси
перший промінь сонця
грають чисті роси
перлами в віконцях....


То ж не дай нікому –
щоб першим від нені
син, йшов в вічне коло
крізь брами вогненні....

Другие стихи из категории «Философские стихи»