Хто не кохав — не мав надії.

Тебе кохаю до нестями,
Це почуття не має меж,
Кидає в жар воно місцями,
Стискає груди, але все ж

Душа співає і радіє -
Немає в зиму вороття,
Весна іде, вона вже діє
Не лиш на одяг та взуття.

Її серцева аритмія -
Немовби допінг чи наркоз.
Весна, хитрюга, розуміє:
Вона - бажань апофеоз.

Буває, все в очах тьмяніє,
Не знаєш навіть, що робити.
Хто не кохав - не мав надії,
То як без них, панове, жити???

Другие стихи из категории «Стихи о любви»