Захрестованi небес, оковиди…

Захрестовані небес, оковиди
чом ти в сум, краю мій оповитий?
– Бо схилилася верба під вітрами
мов гриби погані лізуть, чужі храми.

Наповзла на землю сизу тиша камінна
похилилося донизу святе знАмено,
угніздився в чорноземи чагар злий
невидимий мор, духовний – завезли.

Коректує Роду курс на безпам’ятство
як гадюччя мстиве й зле хиже панство,
душа древньої землі, покалічена –
залишились ще герої...
Та їх лічено...

Другие стихи из категории «Стихи про отечество»