Спогади про маму

agrytsayuk



Я хочу до неба торкнутись руками,
Я бачу сліди там рідної мами.
Давно вже матуся пішла в небуття,
Звідтіль не буває нам вороття.

Лиш спомини гріють душу, серденько,
В снах ви матусю завжди близенько.
А очі відкрию тихо заплачу,
Більше живою вас не побачу.

До смерті спочинку ви мамо не мали,
Шили, в’язали і вишивали.
Лад в огороді, в подвір’ї і в хаті,
На щире серце завжди багаті.

Квіти під хатою пишно буяли,
Ви їх до серця свого пригортали.
Горнули квіти, а ми до вас діти,
Завжди теплом щирим зігріті.

Ту вашу науку завжди пам’ятаю,
Синочків своїх тим теплом зігріваю.
Душу віддам і щире серденько,
Так, як для нас у свій час моя ненько.


VN:F [1.9.22_1171]