НА САМОТІ…

Кныш


НА САМОТІ…


Хто сам не був, не зрозуміє
Яка печаль у душі мліє
Як за вікном вітер лютує,
А серце наче біду чує.
Боїшся навіть ворухнутись
До чого небудь доторкнутись.
Ховаєш руки під ковдрину
Здається вже нема зупину…
Цій темряві і цій печалі
А вітер виє вже без жалю.
Заснути треба… посміхнутись
А було б краще пригорнутись
Зігрітись поруч із коханим
Таким надійним і жаданим.
Ці мрії надто вже сміливі
Але душа до щастя лине
Надіється, болить, страждає
І стомлена враз засинає.
Затихне вітер, буря стихне
Заграє снігом променистим
Прекрасний ранок. Все засяє
Відступить ніч за небокраї
Лиш ти самітня і прекрасна
Боїшся, коли сонце згасне.



14.02.20011р.


VN:F [1.9.22_1171]

Другие стихи из категории «Лирические стихи»