«ЗНОВУ ЗАСИНАЮ»

sveta



Знову засинаю у обіймах ночі,
Тепла ковдра ніжить замість рук твоїх,
Сутінки цілують лагідно досхочу
Губ моїх червоних спраглий оксамит.
Думаю про тебе, мариться усюди
Посмішка убивча; серце обпіка.
Як тебе люблю я, так ніхто не любить,
Бо ніхто не вміє так любить, як я.

Знаю, промінь світла, що бринить крізь штору –
Відгомін блискучий від твого вікна.
На стіні малює він зелене море,
І щасливу пару, схожу так на нас.
Думаю про тебе; це ж не заборона
Уявляти просто, що десь поряд ти,
А моя кімната – одинокий острів,
І вогонь розлуки вже давно зітлів.

Знову просинаюсь, вкотре вже розп’ята
Власними казками й кинута в багно.
Я сама в обридлій без тебе кімнаті,
І підступно сліпить згаснувший вогонь.
Думаю про тебе, світло мерехтливе,
Посмішку убивчу, море,…, чи моря?
Як тебе люблю я, так ніхто не любить,
Бо ніхто не вміє так любить, як я.


VN:F [1.9.22_1171]

Другие стихи из категории «Лирические стихи»