«ПРОГУЛЯНКА НА ЗГАДКУ»

Я обіймаю кущ нічних фіалок,
Вдихаю їх настояний аром.
Під прилистком низького небокраю
Вдихаю, вдихаю, вдихаю, вдихаю…
Навприсядки горнусь до грон квітучих,
В легені напускаючи дурман.
Що подих – далі від думок тягучих,
Що видих – хмелю враз як і нема.
Нічні фіалки – ніжні матіоли,
Не надто гарні, надто запашні
У дусі терпкуватім їх, цукровім
Я спокій намагаюсь віднайти.
Вони, здається пахнуть упереміш
Гречаним медом й сонцем полудневим,
І чимось ще: таким, чого не знаю
Вдихаю, вдихаю, вдихаю, вдихаю…

Другие стихи из категории «Другие стихи»