«А Я ПОВІРИЛА…»

Не маєш права так чинити,
Слова усе ж хоч щось та значать.
Якщо спромігся говорити,
Не гідно діяти іначе.
А я повірила – дурна,
А це були лише слова,
Надалі знатиму, що слово,
Не важить зовсім анічого!

Не маєш права не любити.
Ввіряв у цьому – то люби же!
Як совісті збрехать хватило,
Хай вистачить її й на більше!
А я повірила в любов,
На жаль, даремно тільки знов;
Вперед собі візьму в замітку:
Любов – обман є. і не зрідка.

Не маєш права прикидатись,
Що ми знайомі, і не більше.
Як завше не цурався знатись,
То і тепер не вчинюй інше.
А я повірила в тебе,
В слова, в любов, в усе-усе,
А я повірила дурна,
І залишилася одна…

Другие стихи из категории «Лирические стихи»