«БЕРЕЗОВА АЛЕЯ»

Березова алея, сережками убрата
Схилилась над асфальтом так вишукано-мило!
Пройдешся по алеї – і все так просто наче:
Є ти, є жовте сонце, є голубі хмарини.

В кокетливих фігурах застигли білі руки,
Обласкані настирним, зухвальним вітерцем.
До шкіри їх торкнешся – і в’януть смутні думки,
І сам питаєш в себе: «Чи це життя не сенс?»

Отак між віт тинятись, отак у них вдивлятись,
Із ними відчувати єдиність і рідство?
Алеєю берізок неквапно проходжатись,
У їх красі губитись хай що б там не було!

Другие стихи из категории «Лирические стихи»