«ДІД»

Іде старенний дід
В руках у нього ціп
Сивенна борода
Чоло все в рівчаках.
Повільно уперед
Заледь переступа
Давно, неначе, йде
А з місця не зруша…
Ішов, ішов, і сів
Втомився від ходи.
Від молодості днів
Втікло, гай-гай, води!
Прутчіш за соколів
Ширяв між них без крил!
Відтоді вже пройшло
Чималенько років…
Обнявши міцно ціп
Сидить старенний дід,
І відчуває він,
Що може полетіть;
Що не століття вже
Цю землю умина,
А що йому іще
п'ятнадцятий мина.
І хоче він злетіть,
І сили відчува,
І робить знову крок,
І знову не зліта…
Старий, як вічний дуб
З ціпочком костиля
Посріблений дідусь.
Який витав, як птах!

Другие стихи из категории «Лирические стихи»