«КОХАНИЙ МІЙ»

Коханий мій, звертаюсь знов до тебе,
Із відчаю з тобою говорю;
Мене не тішить майське синє небо,
Не можу я сповна відчуть весну.
Без тебе в’януть лісові фіалки,
Черемухи не пахне пишноцвіт.
Без тебе важко, дуже-дуже важко,
Без тебе мій приречений політ.
Як птаха, із бездонного безкраю,
Що кулею пройнята – лину вниз.
З-під крил моїх хмаринки утікають.
А так недавно серце рвалось ввись!
Ти підхопи мене! Хоч над землею!
Не дай розбитись об міцну твердінь!
Не обійди ти постаті моєї,
Коли її надибаєш в траві!
Немає й дня, щоб ти не нагадався,
Щоб шепіт твій звідкільсь не до майнув,
Щоб в серці ти моєму не озвався,
Торкнувши в ньому болісну струну.
Бринить весна, а я її не бачу,
Немає рос без тебе і бузків.
І я зникаю що не час, неначе.
Чому все так, скажи, коханий мій?

Другие стихи из категории «Лирические стихи»