Позвольте

Полем іду босо′ніж,
трави під них лягають
ду′мки летять за вітром,
обрій наздоганяють.
Зе′рна дозріли досі,
Сонце прощально гріє,
Хвиля біжить колосся,
Ліс чарівливо мріє.
Повні легені щастя,
Радості повне серце,
Серце бринить, співає,
Серце горить, щебече!
Йду босоні′ж стежками,
Пахне полинню терпко;
До таїни торкаюсь,
Жду, що вона озветься.
Хо′роше несказанно!
Дивно: цвітуть ромашки...
Хмари повисли рясно,
З гнізд відлітають пташки.
Скоро в повітрі димом
Густо запахне всюди,
Прийде пора осіння,
Ранок свіжішим буде.
Поки ж, серпневе поле
Квітне пістряво й буйно,
Не відірвати погляд,
Ні на одну минуту!
Полем іду босо′ніж,
трави під них лягають
думки летять за вітром,
обрій наздоганяють.

Другие стихи из категории «Лирические стихи»