Сльози берізки

Коло мого двору високо у небі,
Голосно курличуть журавлів ключі,
На крилах для мене несуть весну,
А я з нетерпінням давно її жду.

Земля після довгого сну оживає,
Сонце у небі ясно сіяє,
У лісі підсніжник гордо біліє,
Озима шовкова у полі зеленіє.

Тільки берізки гірко затужила,
Свої довгі коси ніжно розпустила,
Гіркими сльозами весну зустрічає,
За що таку долю Бог їй посилає.

Чим завинила вона перед ким?
Чому її сльози солодкі усім?
Невже людям тяжко те зрозуміти,
Вона, як і всі, хоче сонцю радіти.

Другие стихи из категории «Лирические стихи»