ТОПАЗ

опустила
не голову
я,
але крила…
наче
персня
чарівного
з пальця
вказівного
загубила…

чарівного персня
з блакитним топазом –
не будемо
разом.

...каменю прозорий,
ельфе глибини,
хто мені розкаже
про підступи вражі,
і наміри ниці,
розтлумачить сни…
в розбурханім морі
погамує бурі,
провідає таємниці
в рунах таїни…

опустила
крила –
все мені не мило…
вислизнув,
як доля,
з безпечних долонь
прозорий огонь…

не віднайдеш –
першим снігом
щедро занесло
персня мого
чарівного
блакитне
тепло…

( топаз у перекладі з санскриту – tapas — тепло чи огонь. В давнину топаз умів розкривати таємниці і попереджувати про змови, погамовувати бурі морські…)[/left]

Другие стихи из категории «Лирические стихи»