Гидке кохання у житті спостерігала

Гидке кохання у житті спостерігала
Вона в прямому значенні підлогу витирала
Вона в прямому значенні в ногах Його валялась
І ми в Її судили, насміхались і стібались
Він назву в її честь дав кошеняті
І інші викликали в нім чуття прекрасні
Коли він говорив до неї— він кривлявся
В очах він щось собі там прораховував, раціонально розбирався
Бувало добре ставився — та тільки із жалю
Це більше додавало невзаємного болю
Вона ж і ні на що не сподівалась
Уваги ради помста, злість, провокувала
Не пивши алкоголь неначе напивалась
Щоб пяний стан причина був тому, що прибігала
До нього кожен раз, і на ніч звала
А як в ночах тих, почуттів було так мало
На ранок він її не знав— вона його невільно теж не знала
І кожен шлях свій вів уже у своїх справах


Можливо, якби була вона гарна
Стосунки би завів він і немарно
Але така принизила би статус
Того, що викликав у всіх лиш захват
А потім він жалів про те що сталось
Що у минулому відношення із нею в нього склалось
Ми «розуміли» його, і до нього була жалість
У тому, що така навязлива в житті у нього сталась


Живи сама, дороги ваші розійшлися
У тебе буде добре, знаю, лиш добийся
І не втрачай життя орієнтири
Хоча минуле хворим шрамом на тобі незримим
Минуле є минуле— так завжди
Що толку— коли залишились лиш сліди, що просто в досвід твій переросли

Другие стихи из категории «Стихи о любви»