Пошепки

Михал Ресторски


Долонь знайди долонь,

сльозинка до сльози,

без права на вогонь

залишили часи.

Де посмішка, мов блік,

мов спалах у пітьмі,

шукатиму її

у чорно-білім сні.

Я бачу лише в снах,

як зріє виноград,

і як твоя рука

з моєю заграва.

Вуста знайдіть вуста,

про більше мріять зась,

пульсуючі слова

занурюють в екстаз,

під скрипки тихий спів

і гомін між гілля,

проносяться повз нас

чиїсь сумні життя.

Притисну до грудей

тебе й прошепочу,

що відтепер ніколи

не лишу саму.


Рубрика: Стихи о любви

VN:F [1.9.22_1171]