Бездна

Навіщо ти знеболюєш мене?
Все мимо проминає, все мине.
Не зачіпаючи, проходить мить,
Не проживається і не болить.

Не відчуваю я життя вповні,
Не сумно і не радістно мені,
Немов в запамороченні живу...
Навіщо послугу зробив таку?

Навіщо біль мою ти відключив?
Весь світ навколо задрімав, спочив...
І я далеко, мов би у ві сні.
Пригадую, що болісно мені.

Та все проходить мимо, все мина...
Пробач, це не твоя була вина,
Моїм стражданням змучився ти вкарай.
Та не знеболюй душу, не вбивай!

Другие стихи из категории «Философские стихи»