Засинає павук біля сіті,
Нитку споминів сонно пряде.
Блякнуть айстри на днях розмаїті –
Переміна гряде.
Натягнув між степір`ям поснулим
Білий невід свій мрійник-павук,
Хоче літо зловити минуле –
Що як згук!
І холодним вогнем самоцвітів
Грає невід в мачинах роси…
Пізній мрійнику, брате во літі! --
Стали інші часи.
А ревнива твоя павутина
Лиш зотліле колише стебло.
Гей, павуче, це інша стежина –
Літо іншою йшло.