Зіронька-зоринка в небі засіяла,
Дівчина-дитинка вперше покохала,
З щирістю у серці, з трепетом душі,
Почуття були дитячі, палкі.
У житті не знала ще зради вона,
Думала для нього вона лиш одна,
Та зрадлива доля, зрадливе життя,
В багно затоптав він її почуття.
Зрадливою стежкою юність промайнула,
Про ту зраду й досі вона не забула,
Вона не забула зрадливу ту долю,
Дай серцю волю заведе в неволю.