«ЛИХО»

sveta

Де ти взялося, Лихо?
Як так підкралось тихо?
З краю якого линеш?
І за яку провину?
Гостем прийшло незваним,
І розвело з коханим,
Щастя в біді втопило.
Лихо, що ж ти зробило?

А в Лиха карі очі,
Брови – чорніші ночі;
Лишенько ім’я має,
Як розлучати знає;
Лихо сміється дзвінко,
В косах його барвінки,
Суджених відбиває,
Пари чужі ламає.

Долі щоб не втрачати,
Лихо женіть, дівчата!
Очі без тіні жалю
З нього виймайте карі!
Щоб не моргалось знову,
Щоб не таїли змову,
Заздрістю щоб не хтіли,
Щоб в темноту гляділи!