Ти

Роман Михайлович

Не дивися на мене прощально,
Бо простить я тебе не зумію,
Бо занадто, занадто печальна
Була повість і згасла надія.

Не дивися на мене так щемно,
Не буди в мені відчай таємний,
Не пірнай в мої очі безмежні,
Не шукай рятівної в них стежки.

Не дивися на мене, не треба;
Ти для мене не став синім небом,
Ані сонцем не став в моїм світі,
Був і зник, як сполоханий вітер.