«А ТИ, ЯК Я?»

sveta


А ти, як я, не можеш побороти
Своє уроджене із крові та із плоті?
І тягнешся до нього теж, як я?
А, дотягнувшись, злісно проклинать
Себе берешся із новим завзяттям,
І обіцяєш, що цей раз – востаннє
Піддався ти і, що неважно зовсім,
Не повторити вчиненого – просто.
Та знов, коли принаджує спокуса,
Шукаєш ти мільйони оправдань,
Щоб обіцянку ранішню порушить,
Щоб плоть свою ізнов нагодувать;
Приспавши щось величне, незбагненне,
Впустивши щось надчисне, надсвяте,
Відвергши щось незвідано-таємне –
Ти знов вкусив щось нице і гидке.
Як я, ти теж, мені цікаво знати
Бажаєш вище на ступеню стати
Над геть усім, що нагло посяга
На те, щоб до вершин стезя вела?
Щоб ти забув про втому і про смуток?
Щоб осягнув, для чого ти є тут?
Щоб ти побачив не вперед минуту –
А незліченне множество минут!
Над тим, що засутанило повіки,
І заступило право на життя
Десь осторонь від плоті заслужити,
Її не потакати ласій приті?
А ти, як я, страхаєшся теж болю?
Аж він слуга у розпачу й безволля,
Аж він гнітить, і бо нема пощади
І сховку людям від його насади?
Боїшся болю так ти, як і я?
І від його погроз стаєш смиренним?
Тебе до себе тягне теж земля?
Ти теж прикутий, як і я, до неї?
Виходить – ми однакові зовсім?
І ти, як я. І я, як ти, достоту…
Ми живемо і боремся з усім,
Що нашу ізнекрилює свободу!
Й чи вдала, й чи невдала боротьба:
Ми боремось – і це вже перемога!
Йдемо вперед – не п’ятимось назад!
І нас до себе притяга земля!


VN:F [1.9.22_1171]