АНДРЕЕВСКИЙ СПУСК

Над живописным берегом Днепра
Сединами увенчанные склоны.
Узор веков волнистая река
Вплетает в косы согбенного клена.
Рытвины круч хранят былинный прах-
Израненную летопись эпохи.
Откос долин высвечивает мрак-
Истории дошедшей града крохи.
Я с высоты Андреевской горы
В легенду уношусь с крутого спуска,-
Из глубины мне Киевской Руси
Видна Подола ветхая краюшка.

Я вишию тобі життя
Із теплих, милих серцю кольорів
І кожен хрестик, то буде моя сльоза
Але не смутку… радості бо Я…
Я маю змогу!!!! вишити твоє життя
Узором виберу я ті поля
Де вітер, сонце і трава
Де вічна радість і краса
Невинна й чиста, як роса
Я вишию тобі життя
І вишивку тобі я подарую
Де ж нитки я беру?
То знай,- не зичу й не купую
Шукаю нитку я нетлінну, не просту
Я вишиваю твоє….розпускаю своє…
Та я довіку буду вдячна Богу…
Я маю змогу!!!! вишити твоє життя…

Я вишию тобі життя
Із теплих, милих серцю кольорів
І кожен хрестик, то буде моя сльоза
Але не смутку… радості бо Я…
Я маю змогу!!!! вишити твоє життя
Узором виберу я ті поля
Де вітер, сонце і трава
Де вічна радість і краса
Невинна й чиста, як роса
Я вишию тобі життя
І вишивку тобі я подарую
Де ж нитки я беру?
То знай,- не зичу й не купую
Шукаю нитку я нетлінну, не просту
Я вишиваю твоє….розпускаю своє…
Та я довіку буду вдячна Богу…
Я маю змогу!!!! вишити твоє життя…

Ти полум'я блакитнооке,
гаряча муза справжнього митця
в одних лишаєш опіки глибокі,
а іншим ти розпалюєш серця.
стріляєш поглядом та опускаєш вії.
то чортеня,то янголя.
твоє ім'я бринить,Анастасія.
і розквітає в посмішках земля.

Зачем же жить, зачем любить?
Когда любимый человек уже не любит!
Зачем мечтать, зачем хотеть?
Ведь дальше только хуже будет!

Как хочется уйти на дно,
И раствориться в серых буднях.
Как хочется найти стекло,
Разбиться в тысячах осколках.

Уйти за грань всегда легко,
Но сложно будет возвратиться.
Сказать, как я люблю тебя,
Люблю тебя, а ты не слышишь.

Ты не услышишь мою боль,
Ты не почувствуешь обиды,
Скажи мне кто я для тебя,
И кем была и буду дальше…

как собака на сене -
ни себе, ни людям,
не берешь и не возвращаешь.
так бывает со всеми,
только, знаешь, не будем.
сделай вид, что меня не знаешь.
это так утомляет:
неизвестность погонь,
непопытки и незвонки...
все, что не убивает,
превращается в бронь,
зажигает внутри огоньки.

каждый вдох для меня как последний
новый шаг - словно он ...в пустоту!
и в просторе бескрайнем, безбрежном...
вижу я, лишь твою красоту!

Не кожна доля щастям зігріває,
Та кожна жінка щирість відчуває!
Не кожна жінка у житті кохає,
Та кожна жінка на любов чекає!

ПРИСПІВ:
Самотня жінка – в долі вечоріє!
Самотня жінка – радість у надії!
Самотня жінка – то в задумі мрія!
Очей глибінь і серця заметіль!
Самотню жінку – ніжність обігріє,
Самотню жінку вірність запалить!
Самотній жінці кожну часу мить -
Букет цілунків і любов несіть!


Не кожен в світі жінку розуміє,
Та кожен жінку скривдити зуміє!
Не кожна жінка у житті свята є,
Та кожна жінка радості бажає!


Не кожне серце щиро покохає
Та кожна жінка щирість відчуває!
Не кожна жінка зраду подолає
Та кожна серце віддане шукає!

Я подружился с желтым фонарем
он светит в мои окна – еженощно
и в отблесках заснеженных деревьев
мелькают тени, словно одиночество
украдкой приблизится, и вдруг…
почувствуются холод, изнутри
дрожащею рукою кто-то вмиг
погасит все душевные огни
поблекнут краски призрачных надежд
рассыпятся мечты средь пыли звезд
предстанет обнаженным, без одежд
один единственный, решающий вопрос
зачем живу? где цель, что манит и зовет?
бессонными ночами, декалитрами
скопившихся, невыплаканных слез
вся жизнь моя мелькает над субтитрами
за кадром кадр, за жизнью – смерть
извечная игра – соревнование
всего лишь нужно вовремя узреть,
присутствовать при полном осознании
пусть страх войдет как можно, глубоко
пронизывая болью и страданьями
и выстоять порою - не легко
под натиском безудержных желаний
лавиной хлынут мысли и сомнения
обрушится весь мир затихнут звуки
сломают хрупкий замок сновидения
сухие факты, заключения науки
фонарь погас… и, видимо, рассвет
приблизился и снова пенье птиц
несет в себе невидимый ответ
что простирается над миром - без границ